Пужацький зловісник

Щоб не виникало жодних запитань, цей блог ведуть двоє.  Такі собі інь і янь. Чоловіче і жіноче начало. Тому не дивуйтесь, звикайте розрізняти за юзерпиками і любити нас такими, якими ми є. 

Богемка і Бжик

Пе.Ес. За пости інь янь відповідальності не несе, як і за пости янь - інь. Ми різні. Як пазли в цілісній картині світу ;)))

Давєчя балакали ми на каві з bapbapa_serafym і так мєжду прочім говорили про те, що часом текст можна по-різному сприймати під різним кутом зору та у різні періоди часу (да, попса, баян і всі то знають) і що прямий тому приклад - постмодерна паезія. І я пообіцялась як приклад показати, як життєствердна пісня Марійки Бурмаки "Не бійся жити" може протлумачитись, як заупокійна, якщо проаналізувати текст з точки зору християнської теології. Берусь за діло. Почну з того, що пісня виходить вона про людину, яка померла зовсім недавно (1-3 дні).

Не бійся жити
Слова: Марія Бурмака
Музика: Марія Бурмака

І коли залишилася зовсім сама,
І коли вже здається — світла нема,
(За християнським тлумачення, після смерті душа виходить з тіла і опиняється спочатку на самоті, не розуміючи, що ж трапилось. Потім до неї зявляються демони і починають їй погрожувати. І ангели, які за неї вступаються і її супроводжують надалі)
Коли небо твоє на колір чужим стає (Небо земне - чуже),
Ти б виводила лінії знов на руці,
Впізнавала б надію в кожнім лиці
Малювала б на склі вогонь —
І розбила б скло (Душа бачить рідних, переживає і тужить з ними, намагається поспілкуватись).

Не бійся жити — світ для того,щоб любити,
Сонце, дощ і вітер,
Небо, зорі, квіти... Все для тебе,
А ти не бійся жити,
Сонце, дощ і вітер,
Небо, зорі, квіти,
Світ для того, щоб любити тебе.
(Приспів - це як заклик когось із рідних, хто дуже просить повернутись і не вірить в існуючий стан речей)


Ти ішла по межі,
Ти ішов по межі,(Людина - істота напівдуховна, напівтілесна і є єдиною істотою, що перебуває одночасно в двох світах)
Тільки знай: ніхто тобі не чужий,
І рука у руці — назавжди твоє тепло (Пам’ять про людину: тепло долонь наприклад, якийсь дотимк, який на все життя запам’ятався ).
І не можеш тепер лишитися там,
Де читаєш мої слова по губам,
Повертає тебе назад моя любов. (Душа, звільнившись від тілесної оболонки, отримує надможливості. Наприкінці - тужливе прохання про повернення)

Ти у серці своїм — тамований стук (часто, коли помирає хтось з рідних, родичам здається, ніби вони дихають, рухаються тощо),
Ти на дотик, як спалах, навіть на звук (Про обпікаючий дотик до мертвої людини певно і говорити не варто...),
Ти вже майже летиш — відкрите вікно давно (Через 3 дні душа покидає землю).
Розбивається ніч, ламається час (на тому світі нема часу. вічність.),
Ти гасила вогонь — не згасла свіча (вогонь земних проблем, свіча - супроводжує душук, показує їй шлях до раю),
І не бійся — любов тепер береже тебе (Тільки любов безсмертна і після смерті любов між живими та мертвими, мертвими та мертвими зберігається. Якщо живі не розірвуть цього зв’язку, він вічний).

У справах трапилось мені нещастя заходити до Стрийського міськвиконкому. Там в кабінеті, котрий тре мені було відвідати, бо дохтур прописав, сиділо ціла купа молодєньких мєстних чинуш. Ну до 35 років віком. І та бидлота залівала до мене, уїбалась пробачте масно посміхалась і залицялась усіма їй відомими можливими способами. А коли я вийшла за двері, орангутангами гигикали і кричали: Адью... надорваними галасами. Тєрєсно, пика в мене така, шо хочеться пообіжать? Бррррррррррррр (((

Раніше було так. Заїжджаєш по дєлам своєй хфірми в районний центр. Тренінги там якісь чи за виборами спостереження. Кажеш, шо ти з ОПОРИ. Кажуть: З ПОРИ? Ти кажеш: Ньи, з ОПОРИ. А тоді довго і нудно пояснюєш, шо ОПОРА до жовтої ПОРИ ніякого відношення не має і ващє це кардинально різні структури. Ну, мозготрах двосторонній, коротше кажучи.

Тепер так. Приїжджаю в Стрий. Кавжуть ОПОРА? Щось таке чули. І авторитетно заявляють таким всезнаючим тоном: ОПОРА - то не ПОРА... А ти блаженно усміхаєшся і мовчки киваєш головою.

Ляпота... )

Поїсти, поспати, в тирнеті попрацювати.

Так фпадло домів зара валити... %)

Трапилася з моїм другом прикрість - заїхав на квартиру, а меблів катма. Тре шафки якісь, столи, етажерки. Як у львівських щось таке є і збираєтесь викидати - віддайте, а? %)

Ніхто часом участі взяти не хоче? ;)

Отакі маразми дискредитують саму ідею християнства. Умєрілі б свій пил всякі маргінальні маразматіки...

Коли тре було в школі кому довідку від лікаря підробити, шо типу ГРВ там чи радикуліт шостої лівої п’ятки на четвертому середньому коліні, то йшли до мене, шоб я заповняла. Ібо почерк дохторський.

От наробила за ніч купу нотаток, а розібрати, шо понаписувала, нєвмоготу. Тяжоле дєцтво дається взнаки %)

Колись я була переконана, що в мене нема друзів. ну тобто що вони безперечно є, але їх, справжніх, дуже мало. Так от, я свиня! Я помилялась і несправедливо ставилася до оточуючих! Бо друзі - це хто? Люди, з якими тобі неймовірно цікаво проводити разом час, на яких можеш розраховувати у випадку всяких там форсмажорів і яким ти сам готовий віддати хоч останню сорочку і в будь який період часу. Знаєте, щоб не було отого "отвращения, с которым ты помниш свои обещания". Так от, переважна кількість людей, що поряд зі мною, повністю відповідають цим критеріям. Решта - теж неймовірно класні. Просто так історично складається, що ми бачимося рідше. Тож налагодити особливо теплі стосунки не вдається. Але - жодних упереджень не існує. І я багато на що готова заради них))).

Але пост не про це. А про те, що кожна моя подруга - скарб. Прикиньте, у мене манія на незвичні характери. Мене до людей часом тягне, як магнітом. Зрозуміти не можу:"Чого?". А потім хопа - ця людина неймовірно особлива. Така, що мені перебувати поряд - суцільний кайф. Слухати-не наслухатись. З розширеними зіницями і відкритим ротом. Я маю потребу в таких людях. ледь не фізичну потребу. Мені інакше погано. без вас. Дуууже...

І я от так ніби ненароком колекціоную незвичайних подруг. І як кожен продвинутий колекціонер, хочу зробити мою колекцію відкримтою. Бо було б не гарно ховати від світу шедеври, ньи?

Свою колекцію назву "9 піастрів". Знаєте, як в "Піратах Карибського моря".

9 піастрів - це певна кількість (більше дев’яти%)) чогось особливого, що разом становить дивовижну силу. Для мене принаймі))). І шедеври зі своєї колекції час від часу представлятиму вашій увазі, зазначаючи відповідним тегом.

Вибачте, що поки не колекціоную чоловічих характерів. Чомусь не складається. Але я дуже-дуже сподіваюсь, що насправді це я собі щось повигадувала і чоловіча стать відкриється мені також у своїй людськості, а не лише у форматі сексу, відкладеного на потім (коханий не в счьот - він поза категоріями і взагалі прєдєл мєчтаній для мене, ну ви розумієте))). Ага, а співробітники не в счьот, бо це гіперкласні люди, які для мене взагалів не є носіями якихось статевих ознак%. Принципи, шо тут зробиш %))

В нас тут знаючі люди судачать, що збільшилась кількість поборів ДАІшниками на дорогах. Кажуть, що то таким чином ВОНА собі грошенят на передвиборчу кампанію призбирує. Крєатівнєнько %).

Розігріла в мікрохвильовці. Вийшла драглиста жижа, схожа за консистенцією на клей, варений з муки.
Омєрзітєльне зрєліщє, скажу я вам.

З’їла. Нічо так, жерти можна. Згадалась серія із "Сексу у великому місті", де Кєрі готувала вечерю для Біга, а вміла тільки сир топити. Так от, даром в них "Янтаря" нема. Смачно %).

"Коли грудь виросла, стало неудобно спати на животі"

%)

От прикиньте, посварилась я з людиною. Точніше людина зі мною. І нєсносна та людина, і моск насілує до ізнєможенія, і виливає на мене тонни душевних іспражнєній у наіхудшій формі, і характер у неї сквєрний до нєвозможності. А я все одно скучаю і будто шота потєряла.Де мої мазги, а?

шо нада ввести якіто податок на багацццтфо. А я навіть не знаю, шо ЕТО. Поясніть, а?

З 1 липня 2009 року необмежений доступ до матеріалів сайту (друкованого органу ВРУ "Голос України") закрито
(за виключенням статей, розміщених на головній сторінці).
Для отримання доступу вам необхідно пройти
процедуру реєстрації, обрати бажаний вид передплати
та сплатити сформований рахунок.
Детальніше про умови передплати дізнаєтеся з інформації,
що розміщена на сайті в меню Реєстрація та Передплата.

Хіба доступ до такого виду інформації не має бути безкоштовним?

Мала вчора приємну зустріч. Знаєте, коли от спілкуєшся з кимось і раптом розумієш, що весь перетворився у слух? То в мене таке було). Дякую bapbapa_serafym за чудову обідню перерву).

Пи.Си. З мене кава! ;)

Ентштейн добре вчився, Наполеон був високим, а вікінги не носили рогатих шоломів


Прикиньте %)

Знайшла у p_popandopulus

Це вже мої враження від пресухи, як емоційної, суб’єктивної і схареної людини. Дуже багато водички... Вуха в’янули...

Так охарактеризував мету проведення прес-конференції Степан Кубів, координатор Львівського обласного осередку ВГО "Фронт змін".

( Фіт-бек )